Головна
Головна // Психологія // Акмеологія
Попередня Наступна
Деркач А.А. (Ред.). Акмеологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Типології особистості та характеру

Теоретичні розробки проблеми розвитку характеру, виділення особистісних рис і тенденцій пов'язані з цілісним підходом до дослідження особистості і охоплюють три її рівня.

Перший з них відображає вроджені особливості, які визначають темп психічної активності, силу і рухливість психічних процесів, що переважають константні характеристики емоційної сфери та інші параметри, що мають відношення до темпераменту.

Другий рівень виявляє сукупність, стійкість ознак, що сформувалися в процесі накопичення індивідуального соціального досвіду, які проявляються як у вигляді автоматизованих компенсаторних і адаптивних механізмів, так і в свідомої діяльності індивіда, в переважній типі соціальної поведінки. Цей рівень ближче до того, що називають характером людини.

Третій рівень стосується соціальної спрямованості особистості, ієрархії цінностей індивіда, його ставлення до моралі, питань совісті, боргу, суспільно корисної діяльності.

Дані рівні перетинаються і представлені в поведінці особистості у вигляді емоційно-динамічного патерну, що об'єднує одну або декілька провідних тенденцій. Провідна тенденція являє собою стійке, стрижневе якість особистості, що сягає корінням в тип нервової діяльності, в конституційно задані властивості нервової системи. Ця тенденція надає індивідуальну забарвлення стилю переживання, мислення, міжособистісної поведінки, мотивації, типом реакції на стрес, особливостей адаптаційних механізмів.


Стійкі індивідуально-особистісні тенденції створюють певне русло, що обмежує кількість ступенів свободи при формуванні більш високих рівнів організації особистості - соціальної спрямованості, ієрархії цінностей, усвідомлюваної мотивації, морально-етичних орієнтирів.

Розроблена на цій методологічній основі індивідуально-особистісна типологія базується на зіставленні контрастних властивостей: інтроверсія-екстраверсія, тривожність-агресивність, лабільність-ригідність, сензитивність-спонтанність. Ці властивості співвідносяться з властивостями нервової системи: активування-инактивирование, лабільність-інертність, динамічність збудження - динамічність гальмування і з типами нервової діяльності - слабким і сильним.

Індивідуально-особистісний стиль - став звичним спосіб переживання і поведінки, ланцюжок послідовно виникаючих реакцій на стимули навколишнього середовища. Стиль формує певний особистісний портрет, визначає ставлення індивіда до навколишнього світу.

Тип реагування в значній мірі визначається типом ВИД (вищої нервової діяльності). Звідси розподіл на гіпертіпов (людей з високою зовнішньої реактивністю, але значно меншою рефлексивностью, тобто внутріпсихічних активністю - екстраверти, оптимісти, неконформностью і прагнуть до лидированию, емоційно яскраві особистості) і гіпотіміі (людей зовні більш пасивних і стриманих в емоційних проявах, з напруженою інтропсіхіческой активністю - інтроверти, песимісти, залежні і конформні особистості).


Подальша градація передбачає таку типологію. Високотревожние, неагресивні, схильні до страхів, орієнтовані на загальноприйняті норми поведінки, значно залежать від впливу середовища, мотивовані зовнішнім впливом - гетерономной особистості. Нізкотревожние, агресивні, спонтанні, незалежні від зовнішнього впливу, орієнтовані на власну думку суб'єктивно-мотивовані особистості.

Проміжні типи реагування - змішані: 1) лабільні (емоційно нестійкі товариські особистості - результат змішання тривожності з екстравертірованностью); 2) ригідні малообщітельние - змішання емоційної стійкості з інтровертірованностью.

Встановлено, що кожен тип реагування являє собою продовження тієї індивідуально-особистісної провідної тенденції, яка базується на типі вищої нервової діяльності і властивості нервової системи. У свою чергу, сам тип реагування являє собою основу для формування того чи іншого особистісного властивості, що проявляється як певна риса характеру та індивідуальна схильність, але в рамках все тієї ж тенденції.
Попередня
Наступна
Перейти до змісту підручника

Інформація, релевантна "Типології особистості та характеру"

  1. Утоплення. Види утоплення. Симптоми. Принципи надання невідкладної допомоги.
    В основі утоплення лежить проникнення рідини у верхні дихальні шляхи і легені. Часто утоплення відбувається при нехтуванні елементарними заходами безпеки (купання в сумнівних водоймах, тривале перебування у воді та ін.). Види утоплення: 1) істинне («мокре»): в легені потерпілого надходить велика кількість води, смерть настає внаслідок набряку легенів; 2) асфіксичний
  2. ЛЕКЦІЯ №3
    ЛЕКЦИЯ
  3. Пренатальні протозойні інфекції
    Пренатальні протозойні
  4. ОДЕРЖАННЯ СУЧАСНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
    Медицина здавна успішно використовує досягнення природничих наук, а також інтенсивно застосовує нові технології для діагностики і лікування захворювань. Профілактику й лікування будь-якого інфекційного захворювання значно полегшує рання і точна ідентифікація патогенного мікроорганізму, що його викликав. Для проведення діагностики традиційним шляхом необхідно спочатку виростити культуру потенційно
  5. АГ і СД.
    Поєднання ЦД і АГ заслуговує особливої уваги, оскільки обидва захворювання істотно збільшують ризик розвитку мікро- і макросудинних поразок, включаючи діабетичну нефропатію, МІ, ІХС, ІМ, ХСН, периферичних судинних захворювань, і сприяють збільшенню серцево-судинної смертності. Заходи щодо зміни способу життя, особливо дотримання низькокалорійної дієти, збільшення фізичної
© 2015-2022  medu.pp.ua