Головна |
Попередня | Наступна | |||
"Емпірична верифікація психосоціальної теорії в основних предметних областях соціальної психології» | ||||
У першому параграфі описані організація дослідження, його методичне забезпечення, вибірка піддослідних. З метою емпіричної верифікації доопрацьованій концепції психосоціального розвитку була розроблена і реалізована в 2004-2008 рр. розгорнута дослідницька програма, спрямована на емпіричну перевірку її еврістичності в чотирьох найбільш актуальних у практичному плані і динамічно розвиваються предметних областях соціальної психології: соціальної вікової психології, етнопсихології, психології малих груп, організаційної психології. В рамках розробки дослідницької програми були сформульовані чотири рядоположенние гіпотези, кожна з яких підлягає безпосередній емпіричної перевірки і відображає проблематику одного зі згаданих основних напрямків у соціальній психології. Гіпотези емпіричного дослідження. 1. Структура психосоціальної ідентичності у випробовуваних трьох соціально-вікових категорій, що відповідають основним етапам особистісно-професійного становлення типових представників «середнього класу» - учнів старших класів середніх шкіл, студентів старших курсів і фахівців у сфері кредитно-фінансових і консалтингових послуг з вищою освітою, - значимо різниться. При цьому в сучасних російських умовах процес формування психосоціальної ідентичності індивіда, як правило, виявляється незавершеним до двадцяти років - тобто виходить за хронологічні рамки, позначені Е. Еріксоном. 2. У підлітковому віці має місце загальна тенденція психосоціального розвитку у представників різних етнічних груп, що проживають в умовах сучасного мегаполісу. При цьому етнокультурні чинники не роблять вирішального впливу на формування психосоціальної ідентичності індивіда. 3. Психосоциальное розвиток у високостатусних членів контактного співтовариства відкритого типу носить чітко виражену позитивну спрямованість. У цьому відношенні вони значимо перевершують среднестатусние і нізкостатусних членів спільноти. 4. В умовах інформаційної економіки такі найважливіші соціально-психологічні складові професіоналізму, як індивідуальна структура трудової мотивації та інтеграція в професійне співтовариство, безпосередньо пов'язані з особливостями психосоціального розвитку індивіда. Легко помітити, що мова йде про емпіричних референтів, хоча і не вичерпних всі предметне поле приватних гіпотез дисертаційного дослідження, але, тим не менш, досить репрезентативних з точки зору оцінки їх справедливості. Емпіричну базу дослідження склав ряд московських шкіл, провідні гуманітарні та економічні ВНЗ Москви і Санкт-Петербурга, російські кредитно-фінансові, страхові та консалтингові організації, а також аудиторські компанії. Загальний обсяг вибірки досліджуваних склав 720 осіб. До неї увійшли представники трьох соціально-вікових категорій: старші підлітки (211 осіб, з них 85 юнаків та 126 дівчат, середній вік випробовуваних - близько 16 років), студенти, переважно старших курсів (331 осіб, з них 107 юнаків та 224 дівчини, середній вік випробовуваних - 20,5 років), фахівці, що працюють в кредитно-фінансовій сфері та у сфері організаційного консалтингу, які мають вищу освіту (178 осіб, з них 73 чоловіки і 105 жінок, середній вік випробовуваних - близько 30 років, середній стаж роботи в займаної на момент проведення дослідження посади - близько 2-х років). У другому параграфі представлені результати дослідження особливостей психосоціального розвитку на базисних стадіях епігенетичного циклу у представників трьох вікових категорій сучасних росіян. В якості основної методики дослідження використовувався диференціал психосоціального розвитку. Порівняльний аналіз отриманих даних проводився з використанням U-критерію Манна-Уїтні, Т-критерію Вілкоксона і обчислення основних частотних характеристик розподілів. Отримані результати повністю підтвердили справедливість першої гіпотези, сформульованої в рамках загальної дослідницької програми. Крім того, вони дозволили виявити ряд закономірностей становлення середнього класу в сучасній Росії в контексті індивідуального психосоціального розвитку, а також деякі типові проблеми, пов'язані з психосоціальним розвитком підростаючого покоління, і їх глибинні причини. Все це в сукупності дозволяє зробити обґрунтований висновок про справедливість першої приватної гіпотези дисертаційного дослідження. У третьому параграфі представлені результати порівняльного дослідження психосоціального розвитку учнів старших класів звичайних загальноосвітніх шкіл та шкіл з етнокультурним компонентом в освіті м Москви. В якості основної методики дослідження, як і в попередньому випадку, використовувався диференціал психосоціального розвитку. Порівняльний аналіз отриманих даних проводився з використанням перерахованих вище статистичних методів. Результати перевірки справедливості другої гіпотези емпіричного дослідження не тільки підтвердили її обгрунтованість, а й дозволили виявити ряд актуальних, в контексті міжетнічних стосунків, проблем психосоціального розвитку сучасних підлітків, а також сформулювати ряд стратегічних завдань, спрямованих на профілактику ксенофобії і міжнаціональних конфліктів в сучасному суспільстві. Все це в сукупності дозволяє зробити обґрунтований висновок про справедливість другий приватної гіпотези дисертаційного дослідження. У четвертому параграфі представлені результати порівняльного дослідження особливостей психосоціального розвитку високостатусних, среднестатусние і нізкостатусних членів навчальних груп в сучасному російському ВУЗі. (Як показано в даному параграфі, за своїми соціально-психологічними характеристиками такого роду групи є типовим прикладом контактного співтовариства відкритого типу.) В якості основних методів дослідження використовувалися стандартний пакет соціально-психологічних методик, необхідних для обчислення інтегрального статусу індивіда в контактному співтоваристві, в поєднанні з диференціалом психосоціального розвитку. Порівняльний аналіз отриманих даних проводився з використанням U-критерію Манна-Уїтні в поєднанні з обчисленням основних частотних характеристик розподілів. Проведене дослідження не тільки підтвердило проверяемую гіпотезу емпіричного дослідження і справедливість лежать в її основі теоретичних посилок, а й дозволило додатково виявити ряд важливих закономірностей - зокрема, типовий профіль психосоціального розвитку неформальних лідерів у контактних співтовариствах з високим ступенем відкритості, який характеризується стійким позитивним дозволом базисних конфліктів перших чотирьох стадій епігенетичного циклу і особистісним структуруванням за принципом цілісності. У п'ятому параграфі представлені результати дослідження взаємозв'язку психосоціального розвитку індивіда і соціально-психологічних складових професіоналізму. В якості основних методик дослідження використовувалися: диференціал психосоціального розвитку, тест «Структура трудової мотивації» - СТМ, розроблений А.І. Зеліченко, Е.А. Купріяновим і А.Г.Шмелевим, і соціально-психологічна модифікація методики «репертуарних решіток» Дж. Келлі, спрямована на виявлення стадії входження індивіда в контактна співтовариство, розроблена М.Ю. Кондратьєвим. Аналіз отриманих даних проводився з використанням обчислення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, U-критерію Манна-Уїтні в поєднанні з обчисленнями основних частотних характеристик розподілів. Загалом за результатами перевірки справедливості четвертої гіпотези емпіричного дослідження вона повністю підтвердилася. Матеріали даної перевірки дозволяють зробити практичний висновок, згідно з яким для вирішення цілого ряду завдань, пов'язаних з формуванням і розвитком кадрового потенціалу організації, оптимальним діагностико-прогностичним інструментом є диференціал психосоціального розвитку та інтерпретаційні ключі, розроблені на базі психосоціальної концепції розвитку. Це дозволяє істотно знизити ресурсовитратність заходів в області рекрутменту, внутрішньокорпоративного навчання, коучингу, формування кадрового резерву і т.п. Все це в сукупності дозволяє зробити обґрунтований висновок про справедливість четвертої приватної гіпотези дисертаційного дослідження. Реалізація описаної дослідницької програми повністю підтвердила обґрунтованість вихідного теоретико-методологічного конструкту і результатів теоретичного дослідження. Вона дозволила не тільки підтвердити справедливість усіх чотирьох гіпотез емпіричного дослідження, а й виявити цілий ряд значущих в теоретичному і прикладному аспектах закономірностей, актуальних для сучасного російського суспільства проблем та їх глибинні причини, а також сформулювати спрямовані на вирішення цих проблем науково-практичні рекомендації. Все це, в сукупності, дозволяє зробити обґрунтований висновок про справедливість всіх чотирьох приватних, а в кінцевому підсумку - і основний гіпотез дисертаційного дослідження. У Висновках представлені сформульовані за результатами проведеного теоретико-емпіричного дослідження узагальнюючі висновки та розроблені на їх основі науково-практичні рекомендації. В ході подальших досліджень з даної проблематики передбачається вивчення ролі гендерних факторів у процесі психосоціального розвитку індивіда, а також розробка цільових програм корекції психосоціальних дисфункцій у школярів та студентів вищих навчальних закладів. | Наступна | |||
Перейти до змісту підручника | ||||
| ||||
Інформація, релевантна "« Емпірична верифікація психосоціальної теорії в основних предметних областях соціальної психології »" | ||||
|